День захисника України
Мета:
урочисто відзначити День захисника України, формувати в учнів патріотизм,
розуміння єдності й цілісності України, виховувати шанобливе ставлення до
Героїв Небесної сотні, воїнів, які воюють на сході Украни та тих, хто загинули у боротьбі за свободу та цілісність
нашої держави.
Обладнання
:
аудіо записи пісень «Білі тополі» (гурт Enei ),
« Гей пливе кача», « Ми маленькі козачата», вірш « Лист солдату» Олекса
І.
Перебіг
заходу
Ведуча І. Дорогі діти, 14 жовтня Україна буде
святкувати день захисника України.
Ведуча ІІ. Сьогодні ми хочемо пригадати величні і
водночас трагічні події сучасної історії України.
Воронко Н. Вірш «Майдан».
Вед. І. 21 11
2013 р. на майдані Незалежності у Києві розпочалися національно- патріотичні
акції протесту. Люди хотіли підтримати рішення президента про угоду з
Європейським Союзом.
Вед. ІІ Мирнії люди зійшлися на віче.
Вольнії люди гей – гей за свободу.
Щирії люди, то пісня нас кличе,
Сильнії люди за щастя народу.
Вед. І. Президент В. Янукович відмовився підписувати
угоду з ЄС і в ніч на 30 листопада загани міліції жорстоко побили мирних
студентів мітинг арів на майдані Незалежності. Ці події спонукали людей вийти з
протестами на вулиці Києва.
Горять серця, палають вільні душі
Зійшла зоря, гряде нове життя,
Герої не вмирають
Кличуть нас на барикади
Хай прийме тіла їх мерзла ще земля.
Вед ІІ. Зима 2014 року навчила нас бути патріотами і
громадянами, але забрали життя багатьх сміливців. Першою жертвою злочинного режиму
став С. Нігоян 21 – річний вірменин, застрелений на вул.. Грушевського 22
січня.
Вед. І. Протистояння між спецпризначенцями і
мітингувальниками загострювалися, все стало зброєю і палиці, і бруківка, і
коктейлі Молотова.
18-20 лютого
на вулиці Інституцькій від куль солдатів загинули більше 100 мітингувальників.
З очей мільйонів сльози потекли
Серця мільйонів болем умивались
Серця ж героїв битись не могли
І очі їхні вже не відкривались
Вед. ІІ
Небесна сотня – так ми називаємо загиблих в ті страшні дні
Витає дух нескореної волі
Гримлять щити, молитви і пісні
Рядами рівними між нас ідуть герої
Усі, хто голови поклав в ті темні дні.
Вед. І Тільки сила, витримка і наполегливість
простих українців змогли знищити цей режим і обрати нову владу. Але «добра»
сусідка Росія не дала можливість мирно існувати нашій державі. На сході
України вже другий рік точиться війна. Своїм чорним
крилом торкнулася вона і нашого села.
28 серпня 2014 року був мобілізований до лав
української армії Петренюк Володимир Володимирович. Молодий солдат помер
виконуючи військовий обов’язок 8 листопада 2014року.
Вед. ІІ. Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те,що віднині ти будеш сама.
Тебе я любив і любив Україну.
Вона як і ти була в мене одна.
Промовляють очі солдата до мами Раїси Володимирівни, працівниці нашої
школи. Без чоловіка залишилася молода дружина, без тата Софійка першокласниця
пішла на Новорічне свято.
Вед. І. Просимо вшанувати пам’ять героя хвилиною
мовчання (пісня « Гей пливе кача»).
Вірш – реквієм
Лист солдату!
Привіт
Солдате!Як ти?
Як твоє серденько ?
Живе,живе
чи може вже й ні,на тій братовбивчій війні!
Солдате
прошу – довго не барися – скоріше додому вернися.
Бо вже
сумує вся рідня ,а особливо твоє дитя.
Яке
щоночі коханої твоєї питає «Мамо , тато нас не забуває,
він
повернеться ,це я точно знаю, бо кращого татуся не має!
Він же
ш країну мою захищає» - у школі діткам донечка твоя
Розповідає. І
навіть я почула це здаля ,як гордилося твоє маля…
Проте
той лист не дійшов до солдата,бо не стало його у хвилини
Важкі.
«Ой хто ж тепер нас буде захищати» -
кричала
Софійка побачивши татка в труні.
А мама
синочка так міцно тримала, і у холодную щічку
його цілувала,бо знала ,що не буде він більше
звиватись
у
рідненькій батьківській хаті. «Володя ,Володя, Володечку »-
так
гірко вона промовляла й на дитя своє споглядала!.
А
батько сидів скраєчку , за серце міцно схопився,
й
згадав той сон що йому вночі наснився. Про сина,
як з
ворогом бився ,як захищав неньку Україну ,і
як не
вберіг себе й загинув!
«О Боже
– братику мій рідний ,наш приклад і взірець –
Тебе ми
не забудемо повіки – бо ти вічний наш миру творець»
-
щоразу сестри промовляли,крізь сльози згадали
дитинство своє ,
Як
дружно вони з братом гуляли,ігри грали ,й батьків поважали .
Його
дружина сидить і плаче .і з болем туди погляда , де стоїть
Коханого
труна .Туди не насмілиться підійти вона,
Бо не
вірить ,що його вже нема…..
Поховали того солдата
Й у
селі згасає горе.
Та для
батьків не погасне ніколи!
Тепер
бабусі й дідусеві є радість від онуків,
Та в
серці залишилась рана ,яка болітиме завжди.
А на
могилі гілочки верби
Щоранку
шелестять поволі.
Хоча
мабуть в Володі така доля.
І не
повернеш все назад .
І для
Софійки не повернеш тата.
Вона
гордитиметься ним повік.
І
сумуватиме за татусем-героєм
Із
гордо піднятою головою!!! Олекси Ірина
Вед.ІІ За останній рік учні нашої школи брали
активну участь у волонтерському русі : проводили благодійні ярмарки, збирали
кошти і речі, писали листи солдатам.
Слава Україні!
Сценарій
Андріївські вечорниці
Українська світлиця ,святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри.
На стінах вишиті рушники, доріжки, салфетки. На столі вишитий рушник, а на
ньому запашний хліб, сіль та мед
Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий
куточку землі, солов `їна
пісне! Ти прекрасне, але
найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений,
міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
Українці – то є назва славного народу,
Україна – то край славний, аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний, і степи, і гори,
І як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти!
Ведуча2: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона.
Земля , рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів
придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про
Україну, про щирий і
працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна
славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє
душею, хто сповнений любові, доброти до
української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведуча2: Що таке Україна? За
віконцем калина,
тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
Ведуча1: Узимку, коли завершувалися роботи частішали
дівочі та парубочі гуляння.
Ведуча2: Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті
мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія
Первозданного.
Ведуча1: За церковними легендами святий проповідував
християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив
хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!»
Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
Ведуча2: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці
в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.
Ведуча1: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості
розум, мудрість, щедрість нашого народу!
Дівчинка(мал.): Українські вечорниці
Починаємо вже не раз,
Хай сміх, і пісня ллється
В серці кожного із нас.
Хлопчик(мал.):
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?
Дівчинка(мал.):
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Хлопчик(мал.):
Гей, на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
Пісня «Зоре моя вечірня»
Галя: (Прибирає і співає):
Зайди, місяченьку за чорною хмару,
Там мати шукає своїй доні пару.
Шукає, шукає багатого сина,
А її кохає бідний сиротина.
Кохає, кохає ще й думає брати,
А тій же парі завадила мати.
Дівчина кохала хлопця молодого,
А її віддали за вдівця старого,
За вдівця віддано роки марнувати
Мати: (Перебиває) Чого доню сумної
заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати.
Галя: То так…І сама не знаю, мамо, сумно чогось і не
спокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один…не обминув.
Мати: Не сумуй, Галинко (підходить ближче), то
просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить(дивляться на небо.(Чути слід
дівчат) Все буде гаразд. Може той один не обмине. От і дівчата вже
йдуть.
Дівчата(всі): (сміх) Слава Богу, в вашій
хаті!
Дівчина1: Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату?
Мати: Слава навіки! Заходьте дівчата, сідайте! Зараз
вареників на всіх наліпимо. Може ще гості будуть…(Порається)
Галя: Давайте, дівчата, не роздягайтеся, побіжіть до
криниці по воду. Принесіть її в роті і замісимо тісто на балабушки. Тільки на
хлопців не звертайте уваги…(Дівчата вибігають, з’являються хлопці і
ховаються в кутку, чатуючи на дівчат)
Хлопець1: Атас!!!! Дівчата повертаються, зустрінемо їх!!!
Дівчина2: Чого причепились?! Не заважайте, ідіть геть!
Хлопець2: Макітру вареників на стіл – підемо!
Дівчина3: Та вже будуть вам вареники – їжте їх, хоч
лусніть, тільки воду дайте донести!
Хлопець3: Ну що ж! Вважайте, що ви нас умовили.(
Тут дівчата ідуть вареники ліпити, а тим часом хлопці спілкуються на дворі)
Хлопець4: Слухайте сюда, хлопці! Ми з Юрком розібрали пліт
Катеринці Романа Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде йому за те,
що не пускав дочку на вулицю!
Хлопець5: А ми з Штеваном ворота Івана Пісного кинули у
річку.
Хлопець6: Я бачив, як хлопці з горішнього кута викотили
вуйкові Петрове на город воза з сусідньої перхати.
Хлопець2: А ми із Миколою моєму сусідові розкидали сіна по
саду, аж до самої дороги стежку зробили.
Хлопець3: Та кілько того сіна! Мій тато розказував, що,
коли він парубкував, то копицю з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за
те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним.
Хлопець1: Побешкетували ми добряче, - пора й додому. (Виходять)
Дівчина4: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують.
І їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.
Дівчина1: Дівчата, а давайте заспіваємо.
Пісня «Чом ти не прийшов»
Дівчина5: Дівчата, буде вже сумної співати,а відгадайте
загадку:
Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький
Коханчик удався,
У тісто прибрався,
Чимось смачним напхався,
В окропі купався.
На смак уродився,
В макітрі скакав…
Не довго нажився, -
У дірку скотився,
Круть–верть – та й пропав.
Хотів був догнати –
Шкода шкандибати:
Лови – не лови!
А як його звати –
Лінуюсь сказати,
Скажіть мені ви!
Дівчина6: А мені бабуся казали, що колись ворожили на
речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві
тарілки і ставила під неї речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра
витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли
перли – суджений буде добрий, нитки -
чоловік буде зверхній, а вінок – швидко вийдеш заміж.
Дівчина1: А ще дівчата ворожили на чоботах. Дівчата кидали
чоботи через хату. І в який бік повернеться чобіт, звідти буде чоловік. А
хлопці знали, що дівчата ворожать, забирали чоботи і повертали в інший бік,
сміючись.
Галя: (Танцюючи)
Чобітки веселі в мене,
Як піду гуляти,
Чобіточки тупотять,-
Хочуть танцювати.
Дівчина4:….
Дівчина3: Ану, дівчата, хто сміливіший?
Дівчина2: Я хочу.
Дівчина4: І я спробую
Дівчина5: Цікаво, якою буде моя доля?(стук у двері)
Дівчина6: Ой, хто там?
Галя: Мамо, я боюся.
Мати:
Доню, засвіти світло.
Дівчина1: Та це ж Панько! І хлопці з ним.
Хлопці: Добрий вечір!
Панько: Слава Ісусу Христу. Помагай вам Бог!(дає
хазяйці квіти)
Мати: Добрий вечір. Слава навіки. Дякую! Як же ви
полякали нас.
( прибирають свічки та дзеркало)
Панько: Справді?(усі сміються)А я і не хотів. Їй
Богу не хотів.
Мати: Проходьте, та сідайте. Пора вас пригостити
Галя:
Їжте, гості, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Мати:Панько, ану познайом нас з своїми друзями. Може,
хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються)
Панько: А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та
роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду,
а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку.
Вибереш мене – горя не знатимеш.
Хлопець3: Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче
багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда,
сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі
видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже
худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!
Хлопець : Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого,
розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний,
як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди
сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і
можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.
Хлопець : Сидів би вже тихо!:)
Хлопець : Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть
Галя робила.
Мати: Та всі дівчата допомагали.
Галя: Скоро, дівчата, Миколая. От цікаво, що він мені
принесе…Бо вторік сиру бараболю знайшла та часник.
Дівчина3: А я цибулю.
Мати: Треба було би трохи колядок розі вчити.
Дівчата: Треба.
Дівчата та хлопці: Дякуємо, тітонько. Вже й час додому йти. Галю. Надобраніч (виходять)
Мати: Добраніч.
От поволі затихають наші вечорниці
Не забудьте ви дорогу у наші світлиці
Хай любов і щире слово
Душу вам зігріє.
Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.
Ведуча1: Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що ото
діти наші повертаються до минулого.
Ведуча2: Рідними будуть їм батьківські пороги, і люди, і
пам'ять. В людині повинно щось жити високе та святе.
Ведуча1:
На всі світи і віки ти озернись ,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила і гріла,
Ввійшла життям у душу і у тіло,
Живила серце і соком калиновим,
А коли виріс, стала на порозі
Водою й хлібом
з житньої зорі.
Ведуча2:
Не дай же їй сліпим метеоритом
Хай ще гарячим пролетіть над світом,
Не дай умерти серед нас живих,
Хоч скільки б там не обсідало лихо,
Не дай забутися, з якого роду,
З якого кореня у світі почались.
Немає коментарів:
Дописати коментар